Чаклунка часу. «Акцент»

Чарівниця часу, або Один день з… художницею Тетяною Черевань

У самісінькому центрі міста, на бульварі Шевченка, є старенький дім, який ніби живе у минулому і теперішньому водночас. Саме у такому дивному домі знаходиться квартира нашої сьогоднішньої героїні — Тетяни Черевань.

На годиннику 9.40. Заходимо у крихітний під’їзд, де тісняться лише по 2 квартири на поверсі. До Тетяниної ведуть старі і рипучі дерев’яні сходи. На дверях записка: «у двері стукати» (щоб не розбудити малюка).

А за порогом — щось таке невловиме у атмосфері, як стара і добра казка. Стіни прикрашені картинами (автопортретом вагітної Тетяни, картиною Святого Валентина та ін.). Вбирають очі червоні маски, роботи черкаського художника і скульптора Олександра Дувінського. В усю стіну — дерево зі стиглими плодами авокадо. Картина, як і у відомому мультику, має і практичне спрямування — закриває глибоку наскрізну тріщину: будинок просів від старості.

У залі — два мольберти зі ще незавершеними роботами. У півстіни — вікно, через що кімната буквально залита світлом. І дихається тут легко — завдяки майже 3-метровій стелі.

На кухні над плитою, показово сушаться гірлянди білих грибів, а у тумбочці — батарея скляних банок із закатками. Тетяна обожнює збирати гриби і називає себе маніяком «тихого полювання».

А над столом — чарівний годинник, складений з часточок часу — уламків скла і кераміки аж 500-літньої давнини. Художниця створила його з тих скарбів, що винесли дніпрові хвилі на пляж, де вона полюбляє прогулюватись. І, як ми зрозуміли згодом, так само вправно як це Тетяна збирає мозаїку свого власного часу щодня.

Поки всі вдома

Тетяна кличе нас на кухню, щоб розповісти про плани на день. Посеред столу ласує зеленим яблуком найменший житель квартири — 10-місячний син художниці. Малюк, надивившись на мамину роботу, бере й собі береться до олівця й гумки. А тому мамі доводиться все частіше ставити незакінчені роботи повище. Старший син вже дорослий — навчається в юридичній академії у Харкові.

У залі працює чоловік Тетяни, Сергій. Подружжя познайомилося в інтернеті, у соцмережі. Сергій шукав клієнтів і написав Тетяні. Зав’язалася невимушена переписка. Зустрілися на джазовому фестивалі. Згодом зрозуміли, що вони — одне ціле.

— Ми просто відчули один одного, — говорить Сергій. — Коли я був у пошуку другої половинки, то у моїй уяві склався певний образ жінки, яку я хотів би бачити перед собою. Цей образ складається з її характеру, реакції на певні мої дії, ставлення до мене. Наразі можу сказати, що Таня і є тим ідеалом. Ми можемо одне й те саме говорити одночасно, можемо подумати про щось однаково. Ми дуже різні, але такі схожі. У Тані немає недоліків, вона ідеальна.

— Я живу ним, — говорить Тетяна про коханого. — Я можу мільйон разів на день сказати йому, що кохаю його і почути ці ж слова у відповідь. Але це дуже небезпечно, оскільки я страшенно переживаю, коли Сергій ображається на мене. У такі моменти я не можу дихати.

На думку чоловіка, Тетяні вдається дуже добре управляти часом. Вона ніколи не розплановує день на папері, але завжди встигає вирішити усі свої справи.

Несподівано нашу розмову переривають гості. Першою до квартири заходить Юля, дизайнер, з якою художниця вже за кілька хвилин вирушить до друкарні з приводу створення календаря. За нею у двері стукає Мар’яна, яка допомагає художниці підготуватися до мистецького заходу «Святковий край козачий» до Дня українського козацтва та до Дня художника.

Коли усі нагальні питання вирішено, господиня кличе гостей на чай зі смаколиками. Отримавши ранковий заряд ендорфіну, вирушаємо до друкарні «Прес-Інформ». Незабаром Тетяна планує випустити календар з репродукціями своїх картин.

— Він буде благодійним, усі кошти, отримані від його продажу, підуть на лікування онкохворих дітей у Черкасах чи на придбання необхідного апарату для онкокарні. Це вже мій другий календар. Я довго шукала спонсора, який би допоміг мені його надрукувати, адже це досить дороге задоволення (близько 12 тис. гривень). Довгий час ніхто не відгукувався. Але потім мені на зустріч пішла друкарня «Прес-Інформ», яка назвала не таку велику суму, за що я дуже їй вдячна. Я вирішила, що буду друкувати його самостійно. Але раптом знайшовся спонсор, який тепер мені допомагає коштами. Календар — це не каталог, для художника він є зовсім нерентабельним. І у цьому випадку мене зовсім не цікавить прибуток.

У «Прес-Інформі» автор календаря разом із дизайнером демонструють свій задум працівникам друкарні, обирають обкладинку, значок благодійності, тип паперу, обговорюють деталі.

— Мене набагато більше надихає, коли у роботі беруть участь багато людей, як, наприклад, у цьому проекті, — на хвилинку відволікаючись від роботи розповідає Тетяна. Вона щаслива з того, що не тільки втілить проект, але й зможе допомогти тим, кому допомога справді потрібна.

Лише за годину всі робочі моменти з’ясовано. Рухаємося далі. Швидко завозимо картину Тетяни до Черкаського художнього музею. І вирушаємо на обід.

«Я не вмію гарно говорити, я можу гарно намалювати»

12.00. Підкріпитися ми вирішили в улюбленому закладі Тетяни — суші-барі «Тако». За порадою Тетяни, замовляємо салат «Хіяши Вакаме», рол «Осака» та жасминовий чай. Вона обожнює суші.

— Я могла б куштувати їх кожного дня, але не роблю цього, — розповідає Тетяна. — Це для мене — як свято. Але кожного дня я обов’язково їм щось смачненьке, вигадуючи якісь цікаві страви. На сніданок ми з чоловіком полюбляємо бутерброди з червоною рибою. А взагалі, незважаючи на мою зайнятість, у нашій родині постійне різноманіття страв.

Поки чекаємо на приготування страв, дізнаємося про найближчі плани мисткині.

— Наразі готуюся до персональної виставки «Мистецтво бути», яка відбудеться 2 листопада. У мене була виставка «Бажання бути». У моєму житті тоді був дуже важкий період. Основною ідеєю тієї виставки був пошук людиною бажання жити попри будь-що. Сьогодні, думаю, я вже щось знаю, вмію і можу розповісти іншим. До «Мистецтва бути» я готувалася протягом двох з половиною років, — розмірковує Тетяна.

На картинах нової колекції художниця зобразила оголених представниць прекрасної статі.

— Чому у багатьох своїх роботах я зображую жінку? Жінка для мене є божественною субстанцією. Вона прикрашає наш світ, життя, атмосферу. Жінка схожа на квітку, яка надихає й викликає захоплення. Чому не чоловік? Чоловік поруч із нею, він охоронець, захист, сила, — зауважує авторка.

Наступним пунктом призначення стає студія дизайну «Solass», де, до всього, ще й розробляють дизайнерські світильники. Ця фірма запропонувала художниці співробітництво, тож незабаром картини Тетяни можна буде побачити і на світильниках. Тут мисткиня з допомогою працівників студії обирає картини для нового проекту.

— Я ніколи не ставила за мету і ніколи не замислювалася над тим, щоб отримувати прибуток від своєї творчої діяльності. Коли мої ранні картини купували колекціонери, то говорили мені: «От зараз я придбаю твою роботу, а через кілька років ти станеш знаменитим художником» або «Я у тебе придбаю картину, а у майбутньому у тебе буде виставка у Парижі». Я у це не вірила. А потім раз — і я стала відомою, раз — і у мене виставка у Парижі. Тоді я зрозуміла, що слова є силою Всесвіту, що має величезну енергію і потужну силу.

Тепер майже усі справи зроблено, по дорозі до дому Тетяна зазирає до салону «Фрагранс», де продаються її листівки. Поповнює новими виробами порожні місця на стенді, отримує зароблені кошти, і поспішає додому… Знову працювати над своєю картиною. А увечері Тетяна та її чоловік Сергій ще й вийдуть на паркет палацу культури «Дружба народів» — на заняття бальними танцями, які вони відвідують тричі на тиждень.

Художниця дійсно чарівниця і вміє зачаровувати час. Тому що як інакше можна встигнути за один день зробити стільки справ?!

Досьє. Тетяна Черевань — красива, успішна жінка, молода мама, талановита, енергійна, емоційна, позитивна. Народилася 25 січня 1975 року, у рік кота. За знаком Зодіаку — Водолій. Домашня тварина — шиншила Грішка. Мріє купити нову квартиру, а у старій зробити галерею. Улюблена пора року: осінь… а може, і зима (ще не вирішила). Девізи: «Кожен день — свято», «Життя — це мить, тому насолоджуйся кожною його хвилиною, отримуй від нього усе». Одружена; чоловік — Сергій Поліщук. Має двох синів.

Ілюстрації: Тетяна та Сергій вважають себе ідеальною парою (фото Лідії Шнайдер) · автопортрет вагітної Тетяни Черевань став символом персональної виставки «Мистецтво бути» · мисткиню надихають жінки і квіти (фото Лідії Шнайдер).