Срібний Шарк X. Газета «Акцент»
Для всіх, хто любить море
Нещодавно у Києві пройшов X міжнародний фестиваль підводного зображення „Срібна акула". Організатор фестивалю — український виробник гідрокостюмів, аксесуарів та спорядження для професіональних робіт, підводного полювання та дайвінгу. Сьогодні це єдиний захід такого роду на Україні. Фестиваль, починаючи з 2001 року, регулярно збирає сотні підводних фотографів, режисерів, операторів, продюсерів, художників, скульпторів і тисячі відвідувачів — всіх, хто любить море.
Для черкащан цей фестиваль цікавий тим, що у ньому брали участь черкаські художники. І перш за все [нерозбірливо] Тетяна Черевань, яка цього року вже вдруге представляла свої роботи на цьому форумі. Художниця розповіла про своє враження від спілкування з його учасниками.
— Таню, розкажи, будь ласка, як ти потрапила на цей фестиваль — його тема дещо специфічна, та й сама подія ще не дуже відома широкому загалу…
— Минулого року через інтернет я отримала запрошення на фестиваль — звичайне запрошення для глядачів. Я зацікавилась, зателефонувала організаторам та отримала дозвіл приїхати на фестиваль зі своїми роботами. А що ж стосується теми, то риби — це одна з улюблених моїх тем. Я дуже люблю малювати цих вільних, легких створінь, я ставлюся до них, як до фантастичних створінь.
— Цього року твої роботи об’єднали твої улюблені теми — риб та жінок.
— Так, я вирішила зробити серію робіт, на яких об’єднала риб та жінок. На моїх картинах риби більші за розміром, ніж люди поряд із ними — це тому, що я не ставлюся до представників тваринного світу, як до молодших. Я взагалі вважаю, що ще не відомо, хто на нашій планеті головний. І цей фестиваль — унікальна можливість дізнатись нове про підводний світ та побачити його очима людей, які зіткаються з ним дуже близько. Їхні розповіді та враження іноді просто захоплюють.
„Срібна акула" дала можливість Тетяні Черевань зустрітись із Андре Лабаном. Це унікальна людина. Він представив на фестивалі картини, які пише під водою. Він дуже відома особистість, йому вже 81 рік. Як інженер-підводник він працював на „Каліпсо" разом із Кусто. Саме Андре Лабану Кусто доручав проведення найскладніших та найризикованіших операцій. А ще цікаво, що Андре Лабан має українські корені, його предки жили у Львові. Після живого спілкування з такими людьми розумієш, для чого було туди їхати. Ніяка телепередача не дасть такого задоволення.
— Ти познайомилась з Андре Лабаном ще минулого року, чи зустрічалася ти з ним, коли їздила до Франції?
— Мені дуже хотілось зателефонувати йому, але я подумала, що така людина запрошує із ввічливості. Але дуже приємно, що цього року він мене впізнав, підійшов, спитав куди я поділа свої руді коси і чому не приїздила в гості… Тож я пообіцяла, що якщо буду знову їхати у Париж, обов’язково заїду.
— Але ж важливо було показати свої роботи, поспілкуватись з глядачами…
— Так, і тут теж було повно приємностей. Одна жінка підійшла та сказала, що впізнала мої роботи, бо минулого року була на моїй персональній виставці у Києві. Представники французького посольства дуже зацікавились моїми роботами, можливо тому, що на моєму стенді була інформація, що мої роботи виставлені в одній з галерей Парижа.
— Завдяки тобі, фестиваль мав ще кілька нових учасників…
— Так, я давно розмістила на своєму сайті інформацію про фестиваль, тож дехто з моїх друзів теж забажали приїхати зі своїми роботами. Серед них моя подруга Євгенія Руда, що робить дуже цікаві речі з войлоку, черкаська художниця, що зараз мешкає у Києві, Оксана Коробко. Ще я дуже пишаюсь, що змогла представити на фестивалі роботи своєї учениці Марії Трофімової.
— Чи є в твоїх планах спробувати помалювати під водою?
— Так радикально я це питання ще не розглядала, але вже домовилась із професійними драйверами, з якими познайомилась на фестивалі, що влітку обов’язково завітаю до них у Крим та спробую попірнати. Хоча помалювати теж дуже хотілося б, тим більше, що Андре Лабан поділився деякими секретами підводного малювання.
— Чи сподобався тобі вибір журі?
— Мені дуже сподобалась фотографія Миколи Заварика, яка отримала Гран-прі. До кожної фотографії на цьому фестивалі додається і цікава історія. На цьому фото зображені рибки, що з віком втрачають яскраві цяточки, вони дуже лякливі, тому надзвичайно рідко попадають в об’єктив фотографа, тим більше у період, коли мають такий веселий наряд.